ВІКТОРИНА «БЕЗПЕКА РУХУ»

1.Як називається «зебра» на дорозі? (Пішохідний перехід)

2. З якого віку дозволено пересуватися на велосипеді дорогами загального користування? (з 14 років)

3. Кого ми називаємо учасниками дорожнього руху? (Пішоходів, водіїв, пасажирів)

4. Який дорожній знак установлюють поблизу шкіл? («Діти»)
5. Який поворот більш небезпечний — лівий чи правий? (Лівий, тому що рух правосторонній)
6. Яке перехрестя називають регульованим? (Те, де є світлофор або регулювальник)

7. Якої сторони слід дотримуватися, крокуючи тротуаром? (Правої)

8. Зі скількох років дітям дозволено їздити на передньому сидінні автомобіля? (з 12 років)

9. Як велосипедист повинен інформувати інших учасників руху про намір зупинитися? (Підняти руку вгору)

10. Чи можна переходити дорогу навскоси? (Ні, тому що, по-перше, шлях стає довшим,а по-друге, складніше побачити транспорт, що рухається з боку спини)
11. Чи можна перевозити на велосипеді пасажира віком 9 років? (Ні, лише до 7років — на спеціально обладнаному сидінні з підніжками)

12. Де та які катафоти встановлюються на велосипеді? (Спереду — білий, ззаду — червоний. Можливі катафоти на колесах)

13. Чому на заміських дорогах пішоходи повинні рухатися назустріч руху? (Рухаючись узбіччям назустріч руху, пішоходи завжди бачать транспорт, що наближається)
14. Як слід переходити дорогу, якщо ви вийшли з автобуса? (Не можна обходити транспорт ні попереду, ні позаду, потрібно зачекати, коли він від’їде й дорогу буде видно в обидва боки, ще краще — відійти на безпечну відстань від автобуса. А якщо є пішохідний перехід, то переходити через дорогу слід по переходу)
15. У якому віці можна отримати права на управління автомобілем? (з 18 років)
16. Чи завжди пасажирам потрібно пристібатися ременями безпеки? (Так, завжди)
17. 3 якого віку можна навчатися управлінню автомобілем? (з16 років)
18. Чи є у велосипедиста шлях гальмування? (Так)
19. Яке положення регулювальника забороняє рух усім учасникам руху? (Рука піднята догори)
20. 3 якою максимальною швидкістю повинен рухатися транспорт у населеному пункті? (Не більш ніж 60 км/год)

Інформаційно-методичні матеріали щодо шкідливості спалювання сухої рослинності та відповідальність за подібні дії

Останніми роками спалювання навесні сухої трави, рослинних залишків та побутового сміття перетворилося на справжнє екологічне лихо. Весною, коли сходить сніг і оголюється грунт, а також пізньою осінню, деякі з нас влаштовують пожежі, спалюючи суху траву. Люди, які заявляють, що спалювання торішньої трави корисне, помиляються самі і вводять в оману інших. Кожен акт підпалу  – це  злочин проти неміцного світу природи. Головна небезпека полягає в провокації лісових пожеж і руйнуванні біоценозу  екосистеми.

Чому не можна палити траву і до чого це призводить:

1. Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості грунту. Спалювання органічної речовини – це головний фактор зниження грунтової родючості. Від спалювання сухої трави збіднюється грунт, а мінеральні речовини, що містяться в попелі, досить легко йдуть з поверхневими та ґрунтовими водами і лише незначна їх частина засвоюється рослинами.
2. Пожежі – одне з найголовніших джерел викидів вуглекислого газу в атмосферу, пов’язаних з господарською діяльністю людини. При занадто частих пожежах згорає не тільки суха трава, а й накопичена в ґрунті органіка, і відповідно, збільшується кількість викидів вуглекислого газу. Отже – посилюється так званий «парниковий ефект», який призводить до несприятливих змін і коливань клімату на планеті.
3. У результаті випалювання сухої трави збіднюється видовий склад рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшли пали, не буде вже колишнього різнотрав’я, бур’яни захоплять звільнену територію.
4. Гине багато комах, їх личинки, лялечки. У вогні горять всі живі істоти – сонечка, туруни, дощові черв»якита інші дрібні тварини, які беруть участь у процесі утворення грунту. Дощовічерв’якишвидко переробляють суху траву, перетворюючи її в найцінніше добриво, вносячи його в глибину грунту до коріння рослин і одночасно роблять грунт пухкий, живий. Суха минулорічна трава – не сміття, а безцінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою.
5. Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок та знищення місць гніздування таких птахів як крижень, чайка, травник, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий, лісовий і чубатий жайворонки, степовийщеврик. Гніздовий період цих птахів розпочинається на початку квітня. З випалених місць птиці йдуть назавжди, а значить йдуть і від нас – людей.
6. При сильнійтрав’яній пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні грунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні). Хтось згорає, хтось задихається від диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, дрібні ссавці.
7. При весняному підпалі пошкоджуються дерева, особливо їх коренева шийка – дуже вразливе місце просто над землею. При цьому дерева можуть просто згоріти, обгоріти від сильної температури набухлі навесні бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе.
8. Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий. Алергетикийого не переносять. При спалюванні трави у місті, вздовж автодоріг в повітря потрапляють і солі важких металів, які осіли на листі, траві.Такий дим просто отруйний. Часто в сухій траві знаходиться сміття, зокрема, і небезпечніпри спалюванні пластикові пляшки і т.п. На забруднених радіонуклідами територіях у повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згоряють залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки.
9. Спалювання сухої рослинності часто призводить до займання торфовищ і лісових насаджень. Щорічно 10% лісових пожеж в області виникає через проведення весняних палів. Пожежонебезпечними є всі торф’яні родовища, осушені землі з торф’янимигрунтами. Болота з порушеним гідрологічним режимом також належать до найбільш пожежонебезпечних територій. Особливістю пожеж на торфовищах є здатність торфу горіти на глибині до 0,3-1,5 метрів. Після згорання торфу зола, що залишилася з верхнього 10-сантиметрового шару може мати радіоактивність в десятки разів більшу, ніж радіоактивність вихідного матеріалу. Дим в умовах радіоактивного забруднення торфовищ також виступає можливим переносником радіонуклідів, що призводить до вторинного забруднення території і негативно впливає на здоров’я людей, що знаходяться в зоні його розповсюдження.
10. Часто спалювання трави переростає в неконтрольоване горіння і нерідко призводить до важких наслідків, зокрема і з людськими жертвами.

Відповідальність за спалювання сухої рослинності

Крім шкоди, що буде завдана довкіллю та здоров’ю людей, порушник нестиме відповідальність за свої дії: згідно ст. 77-1 КУпАП – на громадян накладається штраф у сумі від 170 до 340 грн., а на посадових осіб від  850 до 1190 грн. За ті ж самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, на громадян накладається штраф у сумі від 340 до 680 грн., на посадових осіб від 1190 до 1700 грн.

Також необхідно зазначити, що за підпал відповідає не тільки безпосередньо палій, а й власник (орендар) земельної ділянки.